Анекдот от 23.06.2016

Погожий червневий ранок. По колії преться паровоз на Сянки (напхом-напханий). Люду — неможливо продихнути! І раптом, поїзд зі скреготом зсувається з колії і починає котитися вниз, набираючи швидкості. Потім, не зупиняючись, летить через поле, потім через ліс, попри озеро, по горбах. Люди кричать, верещать, панікують. І раптом поїзд ще пролітає метрів 300 і зупиняється перед горою. Люди вілітають з вагонів і до машиніста: «Ах ти, собако, ти куди їдеш? Ти ж міг нас всіх повбивати!»
Машиніст: «Людоньки, тільки не сваріться і не бийте. Я зараз вам все поясню. Їду я значить собі і бачу — на колії жид спить…»
Люди перебивають і кричать: «То то ти через якогось пархатого жида нас мало не повбивав? Та треба було його задавити та й по всьому».
Машиніст: «Та несваріться, прошу, я оце його тільки-но догнав»…

vkontakte facebook twitter odnoklassniki